129
 1 Пісня прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість!  2 Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!  3 Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,  4 та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!  5 Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!  6 Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,  7 що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник,  8 і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа!