1 Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: 2 час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, 3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, 4 час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати, 5 час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів, 6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати, 7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, 8 час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру! 9 Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він? 10 Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею, 11 усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця... 12 Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті. 13 І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий! 14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його! 15 Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог! 16 І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда... 17 Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло. 18 Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі, 19 бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!... 20 Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху... 21 Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини? 22 І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...