1 Я саронська троянда, я долинна лілея! 2 Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами! 3 Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий! 4 Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання! 5 Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання! 6 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!... 7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!... 8 Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує... 9 Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати... 10 Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи! 11 Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він. 12 Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає! 13 Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи! 14 Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе! 15 Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті! 16 Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями! 17 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!