| Chapter 5 |
1 | ¶ І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи: |
2 | Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа! |
3 | Почуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля! |
4 | Господи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою. |
5 | Перед Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля. |
6 | ¶ За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами. |
7 | Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі. |
8 | Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля! |
9 | Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа! |
10 | Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте! |
11 | Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ. |
12 | ¶ Збудися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів! |
13 | Тоді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов. |
14 | Від Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корень; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря. |
15 | І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах! |
16 | Чого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах! |
17 | Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває. |
18 | Завулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах. |
19 | Царі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли. |
20 | Із неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою. |
21 | Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя! |
22 | Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів! |
23 | Прокляніте Мероза, каже Ангол Господній, проклясти прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими! |
24 | ¶ Нехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, нехай буде благословенна вона між жінками в наметі. |
25 | Води він просив подала молока, у царській чаші принесла п'янке молоко. |
26 | Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому.. |
27 | Між ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, де схиливсь, там забитий упав. |
28 | Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його? |
29 | Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі: |
30 | Ось здобич знаходять та ділять вони, бранка, дві бранці на кожного мужа! А здобич із шат кольорових Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, жінці на шию. |
31 | Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй! І Край мав мир сорок літ. |