| Chapter 3 |
1 | ¶ По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла... |
2 | Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла... |
3 | Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя? |
4 | Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!... |
5 | Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!... |
6 | ¶ Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця? |
7 | ¶ Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих! |
8 | Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного. |
9 | Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев: |
10 | стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!... |
11 | Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його! |