| Chapter 22 |
1 | ¶ А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи: |
2 | Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого. |
3 | І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти. |
4 | Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля! |
5 | Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг. |
6 | А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх. |
7 | І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. |
8 | Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані. |
9 | Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля. |
10 | І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась. |
11 | Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного, |
12 | та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав. |
13 | Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів... |
14 | Бо багато покликаних, та вибраних мало. |
15 | ¶ Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його. |
16 | І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти. |
17 | Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? |
18 | А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? |
19 | Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому. |
20 | А Він каже до них: Чий це образ і напис? |
21 | Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже. |
22 | А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли. |
23 | ¶ Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його, |
24 | та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого. |
25 | Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму. |
26 | Так само і другий, і третій, аж до сьомого. |
27 | А по всіх вмерла й жінка. |
28 | Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її. |
29 | Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили. |
30 | Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі. |
31 | А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже: |
32 | Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих. |
33 | А народ, чувши це, дивувався науці Його. |
34 | ¶ Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом. |
35 | І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи: |
36 | Учителю, котра заповідь найбільша в Законі? |
37 | Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. |
38 | Це найбільша й найперша заповідь. |
39 | А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. |
40 | На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять. |
41 | ¶ Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав, |
42 | і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів. |
43 | Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: |
44 | Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм. |
45 | Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син? |
46 | І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його. |