| Chapter 6 |
1 | ¶ І сталось, як Він переходив ланами, у суботу, Його учні зривали колосся та їли, розтерши руками. |
2 | А деякі з фарисеїв сказали: Нащо робите те, чого не годиться робити в суботу? |
3 | І промовив Ісус їм у відповідь: Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголоднів, також ті, хто був із ним? |
4 | Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби показні, яких їсти не можна було, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним? |
5 | І сказав Він до них: Син Людський Господь і суботі! |
6 | І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знаходився там чоловік, що правиця йому була всохла. |
7 | А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоровить, щоб знайти проти Нього оскарження. |
8 | А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися, і стань посередині! Той підвівся і став. |
9 | Ісус же промовив до них: Запитаю Я вас: Що годиться в суботу робити добре, чи робити лихе, душу спасти, чи згубити? |
10 | І, позирнувши на всіх них, сказав чоловікові: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала здорова! |
11 | А вони переповнились лютістю, і один з одним змовлялись, що робити з Ісусом?... |
12 | ¶ І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога. |
13 | А коли настав день, покликав Він учнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав: |
14 | Симона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія, |
15 | Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом, |
16 | Юду Якового, й Юду Іскаріотського, що й зрадником став. |
17 | Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також натовп густий Його учнів, і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону, |
18 | що посходилися, щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, і вони вздоровлялися. |
19 | Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла. |
20 | ¶ А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше. |
21 | Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви. |
22 | Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина. |
23 | Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні. |
24 | Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте. |
25 | Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати. |
26 | Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні! |
27 | ¶ А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. |
28 | Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. |
29 | Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки. |
30 | І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай. |
31 | І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви. |
32 | А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. |
33 | І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. |
34 | А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. |
35 | Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих! |
36 | Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний! |
37 | ¶ Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам. |
38 | Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам. |
39 | Розповів також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть? |
40 | Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його. |
41 | Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? |
42 | Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого! |
43 | Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий. |
44 | Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають бо фіґ із тернини, винограду ж на глоду не рвуть. |
45 | Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його! |
46 | Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю? |
47 | Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх: |
48 | Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був! |
49 | А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, і зараз упав він, і велика була того дому руїна! |