| Chapter 28 |
1 | ¶ А коли врятувалися ми, то довідалися, що острів той зветься Меліта. |
2 | Тубільці ж нам виявили надзвичайну людяність, бо вони запалили огонь, ішов бо дощ і був холод, і прийняли нас усіх. |
3 | Як Павло ж назбирав купу хмизу та й поклав на огонь, змія вискочила через жар, і почепилась на руку йому... |
4 | Як тубільці ж угледіли, що змія почепилась на руку йому, зачали говорити один одному: Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, Помста жити не дозволила! |
5 | Він струснув ту звірюку в огонь, і ніякої шкоди не зазнав! |
6 | А вони сподівалися, що він спухне або впаде мертвий умить. Коли ж довго чекали того та побачили, що ніякого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог... |
7 | Навкруги ж того місця знаходились, добра начальника острова, на ім'я Публія, він прийняв нас, і три дні ласкаво гостив. |
8 | І сталось, що Публіїв батько лежав, слабий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоровив його. |
9 | Якже трапилось це, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та вздоровлялись. |
10 | Вони нас вшанували й великими почестями, а як ми від'їжджали, понакладали, чого було треба. |
11 | ¶ А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоскурів, і що на острові він перезимував. |
12 | І, як ми допливли в Сіракузи, пробули там три дні. |
13 | А звідти, пливучи понад берегом, прибули ми до Реґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путеолі, |
14 | де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули ми до Риму. |
15 | А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілішав. |
16 | А коли прибули ми до Риму, Павлові дозволено жити осібно, ураз із вояком, що його сторожив. |
17 | ¶ І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських, та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян. |
18 | Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було. |
19 | Та юдеї противилися, тому змушений був я відкликатися на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь оскаржити. |
20 | Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами... |
21 | А вони відказали йому: Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. |
22 | Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються. |
23 | ¶ А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками. |
24 | І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. |
25 | Вони між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, |
26 | промовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите! |
27 | Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив! |
28 | Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони! |
29 | Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою. |
30 | ¶ І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього, |
31 | і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа! |